«Не оминає пам’яті ріка, в серцях нащадків буде вічно жити»
Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Відео 1-А класуЙде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.
Шановні друзі!
Минають десятиліття… народжуються і
виростають нові покоління. Але не старіє і не зникає пам'ять про Другу світову
війну. ЇЇ надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину наступним
поколінням. Тож до 8-9 травня – Дня
пам’яті і примирення, Дня Перемоги
розпочинаємо естафету і запрошуємо учнів та їхні родини, педагогічний колектив
та всіх бажаючих стати її учасниками. Кожен з Вас може розповісти історію своєї
родини у роки Другої світової війни. Пам’ятаємо минуле заради майбутнього!
Скільки квітів одержує Перемога в день свого народження! Всі кольори що проросли на згарищах, де фашистський чобіт не зміг витоптати життя, врятоване нашими бійцями. Я хочу, щоб всі ми згадали тих, хто наближав це свято до нас. І перш за все я схиляю голову перед світлою пам'яттю мого дідуся Іванова Івана Федоровича та бабусі Любченко Марії Максимівни - учасників бойових дій в роки Другої світової війни. Дідусь пройшов страшне пекло полону та констабору, двічі був заживо похований. Бабуся - сержант за званням , була зв'язківцем. Отримала нагороду за звільнення Кавказу.Вона дуже любила життя і залишила після себе тільки добрі спогади. Любченко М.М. була останнім учасником бойових дій в с.Федороівка. Герої не вмирають, а живуть вічно! Я передаю естафету пам'яті своїм вихованцям - учням 4 класу Добровеличківської філії.
учениця 4 класу
Дар'я Ярова
Скільки квітів одержує Перемога в день свого народження! Всі кольори що проросли на згарищах, де фашистський чобіт не зміг витоптати життя, врятоване нашими бійцями. Я хочу, щоб всі ми згадали тих, хто наближав це свято до нас. І перш за все я схиляю голову перед світлою пам'яттю мого дідуся Іванова Івана Федоровича та бабусі Любченко Марії Максимівни - учасників бойових дій в роки Другої світової війни. Дідусь пройшов страшне пекло полону та констабору, двічі був заживо похований. Бабуся - сержант за званням , була зв'язківцем. Отримала нагороду за звільнення Кавказу.Вона дуже любила життя і залишила після себе тільки добрі спогади. Любченко М.М. була останнім учасником бойових дій в с.Федороівка. Герої не вмирають, а живуть вічно! Я передаю естафету пам'яті своїм вихованцям - учням 4 класу Добровеличківської філії.учениця 4 класу Дар'я Ярова
В День Перемоги стою біля пам'ятника воїнам -визволителям. В руках пломеніють червоні мов жар маки. Я принесла їх,щоб віддати данину пам'яті і любові своїм землякам. Згадала легенду, яку мені розповіла бабуся. Чи цікавилися ви чому влітку так багато червоних маків серед пшеничних полів? Там точилися великі бої.На місці загибелі солдата проросли ці дивні квіти. То ж коли буваю в полі, ніколи не забуваю постояти мовчки біля " живого пам'ятника".
Вихованці 3 класу Добровеличківського ліцею "Інтелект" долучилися до естафети пам’яті і вітають всіх зі святом.
Немає коментарів:
Дописати коментар